НАБУ відоме гучними заявами у розслідуваннях за які береться. Бюро вже звинувачували у порушенні презумпції невинуватості – вони неодноразово робили заяви, які формують враження винуватості фігуранта ще до завершення судового процесу. Питанням часу було, коли суд пристане на бік обвинуваченого та не погодиться з висновками НАБУ. І ось це сталося, одразу вийшовши на міжнародний рівень. Адвокат Юрій Сухов повідомив про закриття польським судом провадження щодо його клієнта – колишнього очільника “Укравтодору” Славомира Новака, пише “Україна Сьогодні”. 

Нещодавно польський суд закрив провадження по Новаку за реабілітуючими підставами, оскільки прокурор відмовився від обвинувачення. Мабуть, тому що зрозумів недопустимість, як доказів й матеріалів, отриманих від НАБУ? Ймовірно вони, як завжди, м’яко кажучи, не схожі на докази? Я так розумію ЦПК, НАБУ та ВАКС про ці обставини вже не будуть розголошувати на всю Україну? Чи як? А якщо ця інформація набуде розголосу, то, мабуть, скажуть, що в Польщі підкупили суд і прокурора? 

Справа Новака – розслідування на міждержавному рівні 

У 2020 році Славомиру Новаку були висунуті обвинувачення в керівництві організованою злочинною групою, отриманні вигоди від корупційних дій та відмиванні грошей, отриманих злочинним шляхом. Йшлося про те, що Новак нібито отримував майнову вигоду в обмін на надання приватним суб’єктам контрактів на будівництво і ремонт доріг в Україні. 

Як наголошує Сухов, українські антикорупціонери голосно заявили про це розслідування у ЗМІ – як і завжди. 

Але вони (детективи НАБУ – ред.) пішли далі і за участі прокуратур Польщі та України, а також Центрального антикорупційного бюро Польщі та її рудиментарного брата близнюка НАБУ, створили міждержавну слідчо-прокурорську групу. Як тоді пафосно казали, це перший випадок в історії міжнародного співробітництва. Далі витратили купу державних коштів на це розслідування. Закордонні відрядження, всяке таке, туди сюди… У підсумку, навмисно спаплюжили авторитет відомому польському політику і досудове розслідування у справі щодо нього (в Україні – ред.) тихо зупинили. Копії матеріалів кримінального провадження відправили до Польщі 

І ось в Польщі справу передали до суду і закрили через відмову прокурора від обвинувачень. 

У цьому всьому є мораль, аморальність і невідворотні наслідки 

Адвокат очікує, що в майбутньому Новак може подати судові позови на відшкодування моральних збитків, адже його репутації було завдано шкоди. 

І, на жаль, для народу України, у даній ситуації існує ще одна складова. Славомир Новак є громадянином Польщі і має відмінне від українських чиновників усвідомлення цінностей. Оскільки, завдяки старанням ЦПК та НАБУ його репутацію було, майже невідновно, зруйновано і це завдало йому непоправної моральної та матеріальної шкоди. Кілька мільйонний позов Печерський, Соломʼянський або Шевченківський районний суд міста Києва, а може й якийсь Варшавський місцевий суд, очевидно с часом справедливо розгляне. І ще невідомо, але ж звісно, мабуть, прогнозовано, яким буде результат. Отже, думаю декому слід відкладати донорські або бюджетні гроші, які до речі формуються за рахунок внесків звичайних громадян, на відшкодування шкоди 

Перший дзвіночок вже є, наголошує адвокат, це справа “Монахов та інші проти України”, в рамках якої колишній очільник Державної фіскальної служби Роман Насіров скаржився на ненадання йому належного лікування під час тримання під вартою. І виграв. 

Не Новаком єдиним 

Ще один кейс, що демонструє “успіхи” НАБУ не лише в Україні, але й міждержавному рівні  – кримінальне провадження, яке безрезультатно тягнеться вже 10 років і більше скидається на бізнес-розбірки.  Це справа  проти бізнесмена Олексія Федоричева, власника терміналів “ТИС-Зерно” і “ТИС-Добрива” у порту “Південний”. Детективи Національного антикорупційного бюро України вже багато років переслідують підприємця. Кримінальне провадження проти нього – радше скидається на спробу рейдернути термінали руками НАБУ, яка надто сильно затягнулась у часі.

Фактично, за 10 років їм так і не вдалося вручити підозру бізнесмену чи обрати для нього запобіжний захід. А регулярні спроби арештувати майно хоч і закінчуються провалом щоразу, однак значно перешкоджають веденню критично важливого бізнесу у час війни, повʼязаного із забезпеченням продовольчої безпеки.

Яскравим свідченням того, що справа проти Федоричева – це бізнес-розбірки за участю правоохоронців-антикорупціонерів є рішення суду Князівства Монако, де вже давно мешкає бізнесмен. Судді Монако відмовились вручити підозру Олексію Федоричеву, зазначивши, що його справа – це господарський спір, а не кримінал.

… викладені у запитах відомості не дозволяють визначити характер справи як кримінальний, що дає змогу компетентним органам Князівства Монако зробити висновок: суть справи більшою мірою стосується фактів, які лежать в основі спору суто економічного характеру 

Примітно, що тут на сторону НАБУ не пристав навіть рідний ВАКС. Судді Вищого антикорсуду не побачили підстав для арешту майна чи обрання запобіжного заходу Федоричеву. Вони навіть відмовилися продовжити строки досудового розслідування після того, як вони спливли.

Проте винахідливість детективів НАБУ вражає. Замість того, щоб змиритися з поразкою і визнати, що справа була замовною, вони формально передали її на розслідування до Національної поліції. Увійшовши до слідчої групи першим, що зробили НАБУшники – змусили колег у Печерському районному суді Києва протиснути рішення про продовження строків розслідування. 

Не отримавши того, що хотіли у ВАКС, детективи намагаються протиснути необхідні рішення в Печерському райсуді Києва. Тож усе вказує на те, що в НАБУ аж надто зацікавлені терміналами в порту “Південний”. 

Затята наполегливість НАБУ 

На початку статті ми вказували, що детективів “ловили” на порушенні презумпції невинуватості. Ці звинувачення навіть увійшли до Тіньового звіту до розділу 23 “Правосуддя та фундаментальні права” Звіту Європейської комісії щодо України за 2023 рік. Згідно з документом, у низці судових справ судді фіксували порушення принципу презумпції невинуватості з боку детективів НАБУ, які в публічних коментарях і інтерв’ю фактично “призначали” фігурантів винними. Така комунікація, що підриває основи правосуддя, формує упередження в суспільстві і спонукає до хибних висновків ще до винесення остаточного вироку судом.

Цей принцип є наріжним каменем справедливого правосуддя. А його порушення вже саме по собі кидає тінь на інституцію, яка поки ще користується довірою міжнародних партнерів. Надто тоді, коли виявляється, що обвинувачення нічим не підкріплені і справа закривається. 

За таких умов у гонитві за власним піаром або вигодою представників, органу, що мав би боротися з корупцією, Україна ризикує втратити репутацію в очах не лише міжнародних інституцій, а й потенційних чи вже існуючих приватних інвесторів.